Писать комментарии
и сообщения, а также вести блог
Ставить прогнозы
и выигрывать
Быть участником
фан-зоны
Коротко...
Мені багато чого сподобалось у вчорашній грі Шахтаря з нашим Динамо.
Наприклад, як Бражко, найкращий гравець матчу (на мою думку) звів на нуль всі зусилля суперрозрекламованого Судакова щодо творіння гірниками гри в центрі поля. Кинувся в очі шалений настрій Шапаренко, хоч його праця на полі не мала значного коефіцієнта корисної дії (все –таки, на мій погляд, Шапаренко не зумів ще набрати тої феноменальної форми, яку він демонстрував в перший сезон Луческу).
Вирізка з газети "Правда" від 18 вересня 1963 року.
Насолоджуйтусь...
Навіть тоді, 60 років тому, нас в москві не те що не любили, а зневажали. Чим їм завинив Олег Макаров?
А хто його знає? Мабуть лише тим, що насмілився описати як йшло наше Динамо до першого свого чемпіонського успіху, перервавши гегемонію московських команд на право займати перше місце в чемпіонатах по футболу тої колишньої нашої країни.
Вчорашній півфінал Ліги Чемпіонів (ПСЖ - Боруссія з Дортмунду) змусив згадати затерті історією слова Лінекера, які він сказав ще в 90 році, після того, як збірна Англії по пенальті програла німцям: "В футбол грають 22 чоловіка, а перемагають німці".
Звичайно це вільний переказ фрази і всі знають, що Лінекер вже, як мінімум, тричі її корегував, але суть -то залишилась.
Перемагають німці. ..
Бо як французи з ПСЖ могли виграти, коли вони лише 30 раз вдарили по воротам, тільки тричі влучили в штанги, всього-навсього п'ять раз попали в ствір воріт і, звичайно, нуль - нуль забитих голів.
А Хуммельс втім лиш раз вдарив по воротам і, звичайно, забив.
Так що у всьому винен Гарі Лінекер...
На мою думку стимуляція гравців одного клуба іншим – зло, абсолютне зло. Це, в першу чергу неповага до нас з Вами, колеги, до вболівальників. Це означає, що стимульовані футболісти будуть вбиватись, битись за очко лише в грі проти антагоніста клубу, що стимулює, і недбало, кволо гратимуть проти іншого суперника, якщо його не стимулюють.
Із Вікіпедії (куди ж без неї):
"Страйк італійський... — різновид страйку, при якому персонал буквально дотримується робочих та службових інструкцій, норм… "
Вчора знову вживу дивився лише перший тайм гри Зорі проти Шахтаря. А ввечері - лише огляд. І , чесно кажучи, Зоря сподобалась. Якщо в грі з Динамо її гра була анархічною, безсистемною, одним словом – хаосом, то вчора вже можна було вгледіти якийсь порядок, якусь думку чи, навіть, ідею.
Буяльський! Буяльський і ще не раз Буяльський!
Буяльський це взагалі –перший тайм виїзної гри з Минаєм дома на Лобановського. Тим більше, що вживу я бачив лише цей перший тайм. І насолоджувався ним. І хотілось померти від щастя...
В ньому було все і голи, і думка, і рух, і красиві гострі передачі, від яких інколи балдієш більше, чим від забитого голу.
Очікуючи гру я, якому сподобалось Динамо в минулому турі, чекав і надіявся, що кияни з лебединського насіння вижмуть всю олію, а лушпайки з осадом спресують в запашну і соковиту макуху.
Так воно і сталось. Але тільки в перші 30 … 40 хвилин.
Напружуватись, і не я один, став ще коли прочитав склад Динамо.
Як на мене, вчора Зоря здалася ще до виходу на поле. Динамо в цій грі не помітило зорян ні прямо, ні праворуч, ні ліворуч. Та й позаду не споглядались . Якщо навіть Чурко з Бутком не було видно в грі, то якими ж компліментами можна нагороджувати суперників киян? НІЯКИМИ…
Одному Герреро можна поспівчувати.
Хто з нас впевнено міг би сказати, що після натужної, бридкої гри з Боснією, схожої на відкривання металевої консервної банки тупим ножом, вчора наша збірна витончено і невимушено зламає захист ісландців, немовби відкорковуючи Дом Періньйон. Подякуємо за це нашим хлопцям.
Хоч спочатку здавалось, що гра поверне не на ту вулицю, що веде до перемоги.
З перемогою, Україна! Ще раз і ще раз – з перемогою.
Вчора в південь я писав: «Чекаємо». Дочекались. Але чого дочекались?
Відверто кажучи, дочекались одної з самих бридких і безглуздих ігор нашої збірної від Реброва. Здавалось що на поле проти босняків вийшли грати не козаки – українці, а вихованці інституту благородних дівиць проти одеських біндюжників.
