Евро-2012, глобус Украины и истинные герои Евро

Евро прошло и принесло массу позитивных эмоций как болельщикам, так и, своей праздничной атмосферой, далеким от футбола людям - обычным киевлянам, львовянам, харьковчанам и, надеюсь, жителям Донецка. Мы радовались "воскрешению" Шевченко и чудесному "камбэку" сборной Украины в матче со Швецией, переживали незасчитанный бригадой Виктора Кашшаи гол Англичанам, гордились тем, как замечательно проходит у нас Евро - без драк и скандалов, идентифицировали себя как отдельный народ, нацию, отличную от россиян, устраивавших потасовки и оскорбляющих друг-друга (болельщики - сборную, сборная -болельщиков).

Мы увидели, что не хуже других европейцев, а "другие" открыли для себя новую европейскую страну, по крайней мере, надеюсь на это. Да, это было прекрасно, но эмоции хороши в момент их непосредственного переживания, в присутствии вызвавшего их стимула. Жить прошедшим, ретроспективными эмоциями - не правильно. Теперь нужен холодный анализ произошедшего и понимае того, что наши позитивные эмоции хотят использовать недобросовестные политики для собственного ПиАра и самолюбования.

Да, оказалось, что мы прекрасные люди, волей истории награжденные нелегкой для страны судьбой. Нет нашей вины в том, что властная "элита" у нас может называться таковой только в кавычках. От этого не застрахован любой еврпейский народ - вспомните немцев, оказавшися под властью маньяков-нацистов, итальянцев, с их фашизмом. Комплексуя из-за убогости нашей "элиты", вроде как репрезентующей нацию, мы и себя, откровенно или подсознательно, считали "неполноценными" европейцами - ведь допустили, выбрали... Да нет, мы обычные люди, у которых неполноценная "элита". И тем печальней наше положение.

Теперь же, эта "элита" пытается паразитировать на наших эмоциях, раздавая себе награды за нашу, обычных украинцев, доброжелательность и гостеприимство, приписывая себе, "распальцованной полуграмотной братии" заслуги простых граждан.

Очень не хотелось бы, чтобы "регионы" нажили себе политический капитал, спекулируя нашими эмоциями и нашими достижениями, потому, лучше оставить прошедшие эмоции прошлому и трезво взглянуть на этих павлинов, раздающих друг другу ордена и приписывающих "историческое достижение".

Если уж кому и должны мы быть благодарны за позитив Украины - так только себе, обычным людям, болельщикам и жителям городов - хозяев Евро, а уж никак не официрозу или чиновникам.

А собственно эту тему навел вчерашний блог http://2012.dynamo.kiev.ua/user/Dorian/105331.html#comment-1839358 и статья из УП ниже.

 

Евро-2012 и глобус Украины

Хто провів Євро-2012? Здавалося б, відповідь є загальновідомою: Україна та Польща. Спільно провели, разом... Але стриваймо.

...Зустрівшись 2 липня з президентом Таджикистану Емомалі Рахмоном, Віктор Янукович запевняв гостя: провівши Євро-2012, Україна показала, що вона є сучасною європейською країною, що в ній живе гостинний доброзичливий народ. Можна гадати, таджицького президента понад усе цікавлять проблеми сучасної європейськості; можна гадати, доброзичливість та гостинність українського народу були важливим пунктом міждержавних переговорів. Можна гадати, гостинність і доброзичливість українців є персональною заслугою Віктора Януковича.

Від цих слів президента залишилося стійке враження: феодал хизується перед гостем, іншим феодалом, своїм маєтком, своїми стайнями й своїми кріпаками.

Насправді ці слова Янукович промовляв на камеру й адресував їх нам, а не таджицькому президентові.

Скопіював російське ноу-хау: саме так уже багато років російське телебачення показує Владимира Путіна – нібито під час нарад або інших офіційних заходів, але зі словами, які в контексті тих офіційних заходів геть позбавлені сенсу, а натомість адресовані телеглядачам.

Отже, хизувався президент перед своїми співгромадянами. Чи, може, радше підданцями?

Суто в радянських традиціях, українці нахвалювали своє болото, поза межами якого ніби й немає нічого – принаймні, вартого уваги. Парадоксальний підсумок європейського футбольного свята: геополітичний егоцентризм, якщо не аутизм, українців, їхня зацикленість на собі не лише не послабшали, а розквітнули.

Чого, власне, влада й прагнула.

Чи не прикметна, до речі, деталь: політики, а слідом за ними й ЗМІ, напередодні й під час чемпіонату тільки й вели мову, що "до нас приїдуть/приїхали європейці"; ця фраза лунала невпинним рефреном?

Чи тим самим було визнано, що українці таки не європейці, а Європа – це щось цілковито відмінне?

На запитання "Хто провів чемпіонат?" влада підказувала й підказувала нам одну-єдину відповідь: провели його Віктор Янукович, Микола Азаров та Борис Колесников – і більше ніхто.

Сьогодні вони тріумфують, і ділити свій тріумф ані з ким не мають наміру. Тож хай тепер та Європа не вчить нас і нашу владу, як жити, а сама в нас навчається – бо он же як ми провели футбольний чемпіонат!

Біда не в тім, що влада провела цю спецоперацію.

Біда в тім, що ця спецоперація вдалася.

Біда не в тім, що влада запропонувала суспільству розглядати Євро-2012 як її й лише її, влади, здобуток.

Біда в тім, що суспільство із цим погодилося...

Борис Бахтєєв, спеціально для УП

105605
Нравится: Nevermore, SGP, gan-ka

Блоги о Евро-2012

Loading... Все записи →