Відомий журналіст Микола Несенюк — про сприйняття ЧС-2022 під час війни.
«До клубного музею футбольного клубу „Барселона“, розташованому поруч із знаменитим стадіоном „Камп Ноу“, я вперше потрапив чверть століття тому коли світ ще не знав хто такі Мессі та Роналдо. Найбільше, і на все життя, мене вразив один із стендів того музею, де були тоді розміщені таблиці усіх чемпіонатів Іспанії, у яких грала вищезгадана „Барселона“. Гарні таблиці із статистикою — голами, очками, забитими і пропущеними м’ячами... За всі роки, в тому числі за 1941, 1942, 1943, 1944...
До мене тоді не одразу дійшло що у час, коли чи не вся Європа вмивалася кров’ю другої світової війни, в Іспанії, яка не воювала, спокійно грали у футбол! Ходили на стадіони, раділи перемогам своїх команд і засмучувалися їхніми поразками. Обговорювали все це поміж собою і читали про це у пресі. А у цей час горіли міста і села, гинули і страждали солдати на фронтах і мирні люди, до яких дотягнулася та війна. А що було тим іспанцям робити — вони ж не воювали!
Розумом я це все сприймав нормально, а от душа ще довго не могла із цим змиритися. Змиритися з тим, що коли десь вбивають та руйнують, десь спокійно грають у футбол! Саме тому я дивлюсь нині на футбольний кубок світу у Катарі ніби через криваву плівку. По якій повільно розповзається кров ще одного українця чи українки, які загинули у той час, коли на арабських стадіонах ридав невтішний Роналдо чи стрибав від радощів щасливий Мбаппе.
Згоден, це все дурниці — світові байдуже до нашої біди так само як нам до цього було байдуже до біди інших. Все це рано чи пізно закінчиться і болітиме не так гостро. Але в історії „Динамо“, „Шахтаря“ та інших українських футбольних клубів, які, впевнений, відродяться після війни і стануть сильнішими, назавжди залишиться запис — чемпіонат України 2021-22 років не завершився. І ми ніколи не матимемо права про це забути!», — написав Несенюк на своїй сторінці в мережі Facebook.
